Вінницька територіальна організація
Всеукраїнського фізкультурно- спортивного товариства "Колос"

«Жінки на території спорту і здоров’я»: окраса вінницької школи «Колос»

Жінки «Колоса» розповіли про себе та свою професію

Часто люди звикли чути, що спортом займаються «лише справжні чоловіки». Однак, на спортивній ниві не менше й жінок. Чимало фахівчинь і у Вінницькій обласній дитячо-юнацькій спортивній школі «Колос».

За відвертими розповідями стоять талановиті, працьовиті та цілеспрямовані жінки. Фахівчині розповіли, до чого прагнуть та якою є інша «сторона медалі». Усі вони чиїсь доньки, мами, дружини та колеги. Однак не дивлячись ні що, присвятили себе спорту та роботі в цій сфері.

Заступниця директора спортивної школи «Колос» Світлана Коновалова впевнена, що успіх – поняття командне.

Я засвоїла це, ще будучи спортсменкою. Гандбол, яким займалась, командний вид спорту, де результат залежить від злагоджених дій всіх гравців. Тому можу сміливо сказати, що я – командний гравець, а «Колос» - моя команда однодумців,розповідає Світлана Юріївна.

За словами тренерки-викладачки з дзюдо та боротьби з самбо Валерії Осіпян, робота – світ, в якому людина про все забуває.

Діти – це саме прекрасне на цій планеті. Я навчаю своїх вихованців ставити цілі та досягати їх. І мій онук є третім поколінням борців дзюдоїстів та самбістів у нашій родині, — ділиться емоціями пані Валерія.

Працювати у спортивній школі, не тільки цікаво, але й корисно. Адже завдяки цьому кожен працівник має можливість долучитись до спортивного життя школи. У цьому переконана і головна бухгалтерка спортивної школи ВО ДЮСШ «Колос» Лілія Коваль.

— Робота у спортивній школі по-справжньому цікава і корисна, адже маю змогу долучатись до різних спортивних заходів. А також маю стимул тримати себе у спортивній формі та залучати свою родину до активного і здорового способу життя, розповідає Лілія Коваль.

Заслужена майстриня спорту України з боротьби на поясах Наталія Смага впевнена, що наразі діти потребують сучасного викладання предмету.

Метою моєї роботи, яку поєдную із викладанням у школі, є заміна нудних уроків фізкультури на цікаві заняття спортом. А головне – залучити молоде покоління до активного способу життя та допомогти виховати нову плеяду спортивно-активних людей. Тому розроблений мною варіативний модуль сумо для учнів 5-9 класів тільки підтвердив те, що дітям дійсно може бути цікаво на уроках фізкультури. Адже життя прісне і не яскраве, якщо не ставити перед собою високі цілі, розповідає Наталія Смага.

Майстриня спорту України з важкої атлетики Майя Ліщенко розповіла, що обрала цю професію завдяки тренеру, який навчив бути впевненою та вірити в себе. А головне, виховував її не лише як спортсменку, а й як людину. Тоді жінка зрозуміла, що спорт – це те, чим вона дійсно хоче займатись.

Завдяки своєму тренеру я стала майстринею спорту, а згодом і сама тренеркою. Зараз хочу так само допомагати вихованцям знайти свій шлях, і головне – не сходити з нього та не здаватись. Хочу, щоб вони стали не лише хорошими спортсменами, але і гідними людьми, говорить Майя Ліщенко.

Кандидатка у майстри спорту України з тхеквондо ВТФ Олександра Кіпоренко вважає, що спорт – безкінечна боротьба та рух. Це дисципліна, порядок, сила, мужність, а також безкінечні можливості.

Мій син Матвій росте у досить спортивній сім’ї, адже я і мій чоловік – колишні спортсмени, а нині – тренери. Звичайно, у планах якнайшвидше познайомити сина саме з тхеквондо, адже це улюблений вид спорту нашої родини. Однак вибір все одно буде за ним та його уподобаннями, — розповідає пані Олександра.

Лікарка спортивної медицини ВО ДЮСШ «Колос» Тетяна Доценко гадає, що завойовувати почесні місця на п’єдесталі стає все складніше. Адже досягнути високого спортивного результату, в сучасних умовах, можливо лише там, де існує чітка система тренувань: відбір, планування, а також забезпечення постійного лікарського контролю організму спортсмена на всіх етапах підготовки.

Працюю лікаркою спортивної медицини майже 27 років. Вважаю, що це цікава та потрібна професія. А коли наші юні спортсмени здобувають медалі, то відчуваю справжню гордість, додає Тетяна Доценко.

Майстриня спорту України з дзюдо Людмила Краснянська почала працювати тренером, у дитячій спортивній школі, ще будучи спортсменкою. За словами жінки, передаючи свій досвід учням, вона неначе бореться та продовжує свою спортивну кар’єру. Адже успіхи вихованців – її перемоги.

Я обрала пауерліфтинг, тому що це, як мінімум, бажання бути не такою як всі. Завдяки цьому стаю кращою, сильнішою, і не тільки фізично, а й морально. А також, загартовую характер та зміцнюю внутрішній стержень. Саме цей вид спорту дав спокій у душі та навчив вибудовувати ланцюжок цілей. Важкі тренування, травми, витрачений час та сили – все це для того, аби довести собі, що я чогось варта, що я – особистість, говорить майстриня спорту України міжнародного класу, колишня вихованка ВО ДЮСШ «Колос», тренерка фітнес-клубу Ірина Шкарапута.

За словами пані Ірини, пауерліфтинг – неповторні емоції. Адже те, що людина відчуває на п’єдесталі, не передати словами. І саме заради цих відчуттів вона живе та працює, а також відчуває, що це робить її по-справжньому щасливою.

Жінки переконані, що у житті завжди потрібно займатись тим, що подобається, і не важливо, що скажуть інші. А любляча сімя завжди підтримає та допоможе у всьому.

Фото: взяте з особистих архівів