Вінницька територіальна організація
Всеукраїнського фізкультурно- спортивного товариства "Колос"

Костянтин Пастернак: «Найвища гордість – це, коли нагороджують твоїх спортсменів»

 З року в рік у Вінниці все більшої популярності набирає велорух. Покращується велосипедна інфраструктура, на вулицях все більше людей на роверах, проводяться безліч спортивно-масових заходів, а також все більше дітей вирішують зайнятися велоспортом професійно. Тренер вищої категорії з велосипедного спорту, тренер-викладач дитячо-юнацької спортивної школи «Колос» Костянтин Пастернак

розповів про мотивацію дітей до занять велосипедним спортом, про залучення підлітків та молоді до культурно-спортивних заходів та користь від велоспорту.

Костянтину Васильовичу, чому ви обрали велоспорт?
-В мене спортивна сім’я. Батько Заслужений тренер України з велоспорту. Можна сказати, що я у велосипедному спорті з раннього дитинства. Мене забирали з дитячого садочка, приводили на велобазу і я спостерігав за старшими учнями. Першочергово батько був проти, щоб я займався велосипедним спортом. Тому я грав в теніс, пробував себе в інших видах спорту. Але все ж таки велоспорт переміг, і починаючи з десяти років я почав займатися цим видом спорту. Після того, як виконав норматив Майстра спорту України, виступав за миколаївську команду, далі в мене був контракт з італійським клубом. По завершенні спортивної кар’єри почав працювати тренером. Тепер я із тих щасливих людей, які не відчувають, що ходять на роботу. Я просто займаюся своєю улюбленою справою. Дивуюся, коли люди говорять: «О, нарешті п’ятниця!», а я навіть не знаю, який сьогодні день. Працюю часто без вихідних, і навіть в період відпустки все одно проводжу тренування.


Як склалась Ваша тренерська діяльність?

-Я працюю тренером у Вінницькій дитячо-юнацькій спортивній школі «Колос». Спортивне товариство «Колос», нас активно підтримує. Ми одна команда. Кожен робить свою роботу, і на виході маємо гарний результат. В досягнення спортсмена свій внесок привносить кожен: хто відряджає на змагання, хто знайшов гроші на велосипед, хто виділив бензин для довозу спортсмена на змагання, хто надав легкоатлетичний манеж для тренування. 


Чим особливий велосипедний спорт?
-В нашому спорті є певні вікові обмеження. Ми виїжджаємо на дорогу, тому наш вид спорту доволі небезпечний. Діти починають займатися з 12-и років, але можуть бути і молодші. Під час набору дітей я відштовхуюсь від фізичних можливостей дитини, і того наскільки вона комфортно почувається на велосипеді. Навчання в спортивній школі безкоштовні, і це дає мені право обирати тих дітей, з якими я можу займатися. Як тренер я проводжу презентації у школах, показую, що таке велоспорт. І, наприклад, якщо прийде 30 осіб, я можу з них відібрати лише 5, а іншим дітям сказати, щоб спробували себе в чомусь іншому. Це потрібно, щоб не витрачати час дитини і свій час також. Адже в нас спортивна секція, і ми виховуємо не любителів покататися на велосипедах, ми виховуємо майстрів-спорту і чемпіонів.
Чи важко сучасним дітям у серйозному спорті? Чи відчувають вони свою відповідальність?
-Зараз велоспорт стає популярнішим з кожним роком, надзвичайно потужно у Вінниці розвивається велоінфраструктура, майже у кожної дитини є велосипед, але щоб мотивувати дітей займатися спортом регулярно і професійно - з ними потрібно «бавитися», набратися терпіння і не очікувати від дітей високих результатів одразу. Спочатку це просто як розвага. Ми багато граємо в ігри, виїзджаємо на природу, влаштовуємо пікніки, катаємось у лісі. Тільки з часом, поступово, збільшується спеціальне навантаження. І коли я вже бачу, що діти готові займатися в старшій віковій групі, я передаю їх іншому тренеру. Але для мене вони усі залишаються як рідні. Адже, я з ними проходжу всі перші кроки: коли дитина перший раз розбила коліно, а ти її заспокоюєш, дмухаєш на ранку і змазуєш зеленкою; коли в неї нічого не виходить і вона плаче і ти намагаєшся пояснити, що вона не гірша ніж інші і що все попереду. І потім коли ця дитина стає чемпіоном і говорить тобі «дякую» - це чудово.


Які перспективи у вашої команди, вихованців ДЮСШ «Колос»?
- Кожен рік наша команда бере участь у різного роду міжнародних змаганнях, наприклад, в Польщі, в Туреччині. Не пропускаємо звісно кубки України, чемпіонати України. Велоспорт він взагалі багатогранний. Взимку ми беремо участь у змаганнях на велотреку, а весною і літку кожні два тижні приймаємо участь у змаганнях на шосе. 
За минулий рік маємо багато медалей з чемпіонатів України та з міжнародних змагань. Наприклад, мій вихованець Олександр Сметанюк, який зараз працює з моїм батьком, зайняв третє місце у міжнародних змаганнях в Чехії. Як для 16-річного хлопця – це супер результат. Минулий рік однозначно був успішним.

Велоспорт вважається сезонним спортом, яким чином Ваші підопічні відточують свою майстерність у зимовий період?
-Діти тренуються на велосипедах і взимку теж. Адміністрація ДЮСШ «Колос надає легкоатлетичний манеж для тренувань. Також на велобазі у нас є велотренажери.
Окрім занять ми ще катаємося на лижах, ходимо на ковзанку, плаваємо в басейні, бігаємо, граємо у футбол, баскетбол тощо. Це забезпечує загальний фізичний розвиток дитини. Також мої вихованці безкоштовно відвідують «Speaking club», який проводить в СК «Колос» волонтерка з Корпусу Миру Мікайла Вольф. Таким чином діти мають змогу вчити й практикувати англійську мову і всебічно розвиватися. Дітям це подобається, тож чому ні?

Велоспорт є універсальним видом? 
-Раніше велоспортом займалися переважно хлопці, але останні роки ця тенденція змінилася, в нас тренуються дуже багато дівчат. Сьогодні, 40% - це дівчата. Звичайно, для дівчат і хлопців навантаження різне.
Якщо дівчинка здорова, то велосипедний спорт без фанатизму, принесе їй тільки користь. Знизиться ризик розвитку варикозу, підвищиться витривалість. Тіло буде підтягнутим, адже під час їзди на велосипеді працюють практично всі м’язи. Принаймні тіло і прес завжди будуть у відмінній формі.
І загалом, спорт робить людей кращими. Діти стають більш загартованими, зосередженими, уважнішими, дисциплінованими, відповідальними. Спорт вчить дитину працювати в команді. Діти дуже віддано працюють, щоб був результат. Вони приділяють спорту дуже багато часу і сил. Дитина вчиться ще в школі, і вже має чіткі плани на майбутнє. Якщо вона хоче стати майстром спорту, то вже знає ,що для цього робити і який потрібен результат. Мої вихованці це знають, будучи ще маленькими, і старанно до цього йдуть.


В яких ще заходах приймають участь Ваші вихованці? 
-Велоспорт не обмежується велосипедною базою, ми приймаємо участь у багатьох спортивних змаганнях. Наприклад, беремо участь у 50-кілометровому забігові на День Європи, у велопараді «Дідів Морозів»: в костюмах проїхалися центром міста, заїхали на ялинку, попили чай зі смаколиками, отримали призи. 27 січня відбулися фанові змагання «Доганяйко». У лютому буде їх другий етап. Незабаром стартують змагання під назвою «Гонка вгору». Також я організовую «Покровський велокрос», який проходить у вигляді фестивалю. Минулого року в них брали участь близько 150 людей. Після змагань ми накриваємо в лісі столи з солодощами, варимо куліш і також паралельно триває чемпіонат області.
Одноманітні тренування дітей виснажують і в них зникає інтерес. А велопробіги – це чудова можливість урізноманітнити велоспорт.

 

Зважаючи на тещо Ви часто організовуєте спортивні заходи, чи маєте досвід співпраці з іншими організаціями, які б так само були зацікавлені у розвитку даного виду спорту?
-Наша обласна федерація велоспорту одна з небагатьох в Україні, яка співпрацює з аматорським велорухом. Зазвичай професійні спортсмени та аматори не можуть знайти спільну мову, тому що спорт є спорт, а аматорський велорух – це більш туристичний напрямок. У Вінниці ми активно співпрацюємо з ГО «Веломісто» і «Критична маса Вінниця». Нещодавно спільно з громадською організацією «Веломісто» випустили велокалендар, де зібрані всі велоподії року.

 


На Ваш погляд, що найкраще в роботі в тренера?
-Найкраще – це, коли нагороджують твоїх спортсменів. Я підкорив не так вже й багато п’єдесталів, але це було ніщо у порівнянні з тим, що відчуваєш, коли твої вихованці здобувають медалі. Наприклад, моя вихованка Ліза Балюк виграла Чемпіонат України в Тернополі. Про ту підготовку, яку вона робила готуючись до змагань, знали тільки я і вона. До цього Ліза жодного разу не здобувала перемогу на Чемпіонатах України. А тут виграла, та ще й з великим відривом. Коли її нагороджували, її вітав мер міста, вона стояла на п’єдесталі, і я згадував, як теж колись стояв на цьому ж п’єдесталі. Але значно більше задоволення отримав тоді, коли нагороджували Лізу. Це кайф, це дуже круто.

Заказать сайт в Виннице
?>